Історія закладу


/Files/images/школа.jpg

Історія шкільництва в Краснопіллі розпочинається у далекому XVIII столітті, коли Краснополь перетворюється із невеличкого форту Бєлгородської засічної лінії на міцне сотенне містечко. Ми можемо лише припускати, що козаки, які прибули на наші землі в ході Національно-визвольної війни із Правобережжя, принесли з собою непереборний дух свободи, досвід, знання та допитливість, які, поєднавшись воєдино, породили козацьку педагогіку.

Достеменно невідомо, коли у Краснопіллі було збудовано першу школу, проте вже в 1732 році в межах Краснопільсько - Сироватської сотні існували три школи засновані козацькою та сільською общиною окремо, при яких працювало п’ять вчителів, чисельність учнів коливалася в межах 100 чоловік. Освіта в цих навчальних закладах, окрім азів грамотності, була спрямована на виховання духовності й моралі. Проте в 1857 році залишається лише дві приходські школи.

1866 року, безпосередньо у Краснопіллі, діє одна парафіяльна школа, яку відвідувало 50 хлопчиків та 12 дівчаток. Єдиним учителем був місцевий священик. Коли Охтирське земство поцікавилося, чому так мало дітей вчить­ся, з села надійшла відповідь: «Через нестатки батьків...У селянському побуті хлопчик віком 9-10 років є помічником по господарству, тому батьки, особливо малосімейні не мають особливого бажання віддавати дітей на навчання до школи».

У 1886 році відкрилася земська початкова школа, яку відвідувало 115 хлопчиків і 13 дівчаток, навчали їх 3 вчителі. Проте й це мало вплинуло на підвищення рівня освіти серед населення. Не маючи змоги регулярно відвідувати заняття, в 1887 році із 130 учнів лише 29 скла­дали іспити, а витримало їх всього 6 школярів.

Певні зрушення відбулися на початку ХХ століття. У 1905 році відкрилася друга земська по­чаткова школа для дівчаток, в 1907 році — двокласна земська школа, пізніше — 3 початкові школи. Поява нових шкіл суттєво не поліпшила освітню справу. Майже половина дітей шкільного віку лишалася поза школою. Напередодні першої світової війни тільки 16,4 % краснопільців знали грамоту.

З розвитком Краснопілля у сільської громади постало питання освіти його жителів. Для вирішення цієї проблеми в центрі селища, неподалік від церкви, з метою дотримання вимоги «…быть училищам поблизости церквей или среди города…» у 1911 р. було зведене училище. Бригадою будівельників керував Федір Бакай, а кошти зібрало місцеве населення та Охтирська повітова управа. Приміщення мало 2 класи й квартиру вчителя, яка складалася з двох кімнат та кухні з окремим входом.

/Files/images/x_65fa5f71.jpgВживалося інтенсивних заходів щодо піднесення рівня освіти. Колишню дво­класну школу восени 1920 року перетворили на семирічну. Діяли також чотири початкові школи – у Краснопіллі, Успенці та на хуторах Ступівка і Підкраснопільський. Професійну освіту місцева молодь здобувала в художньо-керамічній школі, заснованій у вересні 1920 року. З 1920 по 1922 р. тут навчався відомий український поет Іван Багряний.

Серйозна увага приділялася ліквідації майже суцільної неписьменності серед, дорослих. 1920 року відкрили школу грамоти. У 1921 році утворено волосну над­звичайну комісію боротьби з неписьменністю, яка організувала в Краснопіллі кілька пунктів лікнепу, що охоплювали до чотирьохсот чоловік. На 1926 рік кількість грамотних зросла до 59 %.

На початок 1931 року в основному ліквідували неписьменність дорослого населення. Всі діти шкільного віку відвіду­вали школу. В середній, двох семирічних та Успенській початковій школах напере­додні Великої Вітчизняної війни навчалися 1332 учні. Їм передавали свої знання 55 учителів.

Чималі труднощі перебороли вчителі, розпочавши 1943 - 1944 навчальний рік. Педагогічний колектив зумів добре налагодити навчальний процес.

1949 року в се­редній, двох семирічних і початковій школах працювало 66 учителів і навчалося 1764 учні. На перших післявоєнних виборах до Верховної Ради УРСР краснопільці обрали вчителя середньої школи В. Д. Мельникова депутатом Верховної Ради УРСР.

/Files/images/031efff664bbc97362f33e9bd864019b.jpgКраснопільська СШ №1

У зв’язку зі збільшенням населення Краснопілля у 1956 році відкрито другу середню школу, для підвищення освіченості покоління, чия юність припала на буремні роки війни розпочала роботу загальноосвітня заочна середня школа. Станом на початок шістдесятих років у всіх школах Краснопілля навчаються 1,7 тис. учнів та викладають понад 120 учителів. Коштом колгоспів у 1967 ро­ці на околиці селища споруджено піонерський табір на 100 місць. Музичну освіту з 1965 року діти здобувають в місцевій музичній школі.

В 1979-1980 навчальному році у двох середніх, восьмирічній і початкових школах 123 вчителі навчали 1438 учнів. Крім того заочно здобували середню освіту 152 чоловіки.

/Files/images/img085.jpgБудівництво Краснопільської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів

1 вересня 1984 pоку гостинно відкрила двері Краснопільська загальноосвітня школа І – III ступенів. Яка була утворена шляхом злиття двох педагогічних та учнівських колективів – Краснопільської СШ №1 та Краснопільської СШ №2.

/Files/images/img094.jpgЯк пригадує Ніна Іванівна Галатова того дня на подвір’ї було гамірно, панувала метушня, адже на урочистостях були присутні всі понад 1400 учнів із класними керівниками, вчителями-предметниками, батьками й гостями свята. Але всі зайняли свої місця і запанувала урочиста тиша щойно біля святково прибраного входу з’явилися шановані гості: перший секретар райкому партії Пулінський М.П., завідуючий відділом освіти Шевель В.М, секретар по ідеології партії Кругляк О.О. та представник забудовника. Символічна стрічка була перерізана, пам’ятний ключ передано й радісні школярі попрямували до своїх класів.

Першим директором школи (1984-1989 рр.) була призначена Корчак Раїса Семенівна – правдива, щира, принципова людина, яка разом із педколективом та учнями підійшла до керівництва школою, проявивши свої господарські якості.

/Files/images/img091.jpg Відразу була впорядкована територія новобудови: посаджена березова алея, яблуневі дерева, розбито квітники, створено стадіон, продовжувалася робота по впорядкуванню класних кімнат. Трохи пізніше обладнано майстерні з обробки деревини, металу, тир, кабінети з ТЗН, які були опорними для навчання вчителів селища та району. У школі діяла майстерня з вивчення автосправи, були свої автомобілі, на яких досвідчені інструктори – учителі навчали практичних навиків водіння учнів. Діяла шахматна школа, традиційними були уроки шахів. Всі учні повністю були охоплені заняттями в групах продовженого дня. При школі діяв інтернат для дітей з інших сіл району, обладнаний спальними, ігровими та навчальними кімнатами.

/Files/images/01.jpg Поступово у школі закладалися свої традиції: зустрічі з ветеранами Великої Вітчизняної війни та праці, шефство над ними.

/Files/images/img105.jpg Традиційними також були виїзди на «Зірницю», робота в таборі праці та відпочинку, шефська допомога колгоспу ім. Володимира Ілліча. Щорічно учнями школи оброблялося понад 70 га польових угідь. Це в повній мірі забезпечувало шкільну їдальню овочами.

Значна увага приділялася розвитку культурної та духовної сфери.

Всеволод Леонідович Чернієвський – людина чиє ім’я відоме далеко за межами /Files/images/Безымянный.JPGКраснопільського району, доклав чи не найбільше зусиль для розкриття талантів, як учнівського так і педагогічного колективів. При безпосередній підтримці директора школи йому вдалося значно розширити матеріальну базу для музичного виховання. З’явилися електричні гітари, мікрофони, іоніки, народні інструменти. А згодом, завдяки наполегливій праці, запрацювали вокально-інструментальні ансамблі, дитячий хор, оркестр народних інструментів, зазвучали юні голоси солістів. Не були осторонь і педагогічні працівники, залюбки вони відвідували хор освітян при районному будинку вчителя, незмінним керівником якого був В.Л. Чернієвський.

Коли республіканським телебаченням був започаткований телетурнір «Сонячні кларнети» його учасником не міг не стати і колектив Всеволода Леонідовича. Виступ учителя школи Олександра Мажари супроводжував шкільний оркестр народних інструментів.

/Files/images/Директор.jpgЗ 1989 року директором школи призначений Яремчук Анатолій Іванович талановитий педагог і організатор. У цей період колектив школи продовжував традиції попередніх років.

/Files/images/22.JPGУ 1999 році у школі відкрито кімнату бойової слави. Це стало підсумком досліджень юних краєзнавців, вихованців досвідченого вчителя-ентузіаста Олени Михайлівни Бондаренко. Постійно поповнюється фонд експонатами та учнівськими науковими дослідженнями. З 2010 року кімнатою бойової слави опікується молодий, енергійний, справжній генератор ідей вчитель історії Олександр Сергійович Ткаченко, який зумів об’єднати навколо себе юних пошуковців, зацікавити їх минулим та сьогоденням рідного краю. У 2012 році нашу школу відвідала делегація земляків Героя Радянського Союзу Олексія Калініна - учнів Кочевської загальноосвітньої школи Новозоренського району Пермської області Росії на чолі з вчителем історії В. М. Олєховим.

/Files/images/111.JPGУ школі діє 17 волонтерських загонів, які надають допомогу ветеранам війни і праці, беруть участь у благодійних акціях.

У 2004 році на базі нашої школи було відкрито перший у Краснопільському районі футбольний майданчик зі штучним покриттям. Ця подія стала сенсаційною для шанувальників шкіряного м’яча. Це стало поштовхом для розвитку дитячого міні-футболу, адже юні футболісти дістали змогу поганяти м’яча не лише в задушливих спортзалах, а й на свіжому повітрі будь-якої пори року.

Наша школа постійно еволюціонує та відповідно до вимог часу постійно оновлює матеріальну базу. З 2003 року відкрито два комп’ютерні класи обладнаних за останнім словом техніки. З того часу наша школа має можливість здійснювати відкритий доступ до мережі Інтернет, бути в курсі всіх світових новин. Педагогічний колектив школи постійно удосконалює свої вміння, щодо володіння ПК, завдяки чому стабільно підвищується рівень самоосвіти та вдосконалюється методика проведення уроків.

2013 року всі педпрацівники нашої школи пройшли навчання та отримали сертифікати за курсом Mikrosoft «Учителі в онлайні».

У квітні 2011 року в рамках акції «Подаруй яблуньку школі» за сприяння А.І. Яремчука шкільні активісти посадили 40 яблуневих саджанців. Учні на практиці реалізують свої знання з біології, старанно доглядають за шкільним садом, вчаться відповідальності.

Станом на 2013 рік у школі працює 64 педагогічних працівники. Серед них:

- вищу кваліфікаційну категорію мають 36.

- I категорію - 13

- II категорія – 4

- Спеціаліст - 11

- звання "вчитель-методист" – три вчителі: Хрупа Людмила Дмитрівна, Кругляк Валерій Петрович, Цуренко Сергій Павлович.

- звання "старший вчитель" мають: Яремчук Анатолій Іванович, Терещенко Ніна Артемівна, Лебеденко Лідія Василівна, Фесенко Надія Миколаївна, Янкова Анна Петрівна, Борисова Людмила Олексіївна, Чехунов Петро Іванович, Завгородня Надія Петрівна, Омельченко Людмила Григорівна, Манжула Ольга Іванівна, Голота Тетяна Борисівна, Ковтун Микола Олександрович, Голота Олександр Васильович, Турчак Віктор Андрійович, Жирнова Тетяна Сергіївна.

Більше, як 30 років свого життя віддали своїй рідній школі:

Борщ В.Г.,Хрупа Л.Д.,Фесенко Н.М.,Свинаренко О.К.,Цуренко С.П,Кругляк В.П., Завгородня Н.П., Омельченко Л.Г., Стрикиця Н.П., Бесараб Л.Д., Сунцова Н.М., Ковтун М.О., Турчак В.А., Жирнова Т.С, Півень Р.В., Кудренко Л. О..

Понад 20 років працюють: Яремчук А.І., Лебеденко Л.В., Сумцова Н.Г., Корх В.П., Попова В.М., Завгородня Т.Д., Корх І.Г.,Голота Т.Б., Голота О.В.,Чучина В.В., Явтушенко Н.Д., Воропай О.Л., Биченко Л.І, Придатко С.А., Заточна Л.О., Лебеденко Л.В., Прийма О.А.

За визначні успіхи в навчанні та вихованні дітей за період існування школи знаком «Відмі́нник осві́ти» нагороджені 39 педагогічних працівників.

За роки свого існування школа здійснила 28 випусків (1985-2013 pp.). З її стін випущено 2084 учні. Із золотою медаллю закінчили школу 76 учнів, срібною нагороджені 61. Серед випускників є кандидати наук, керівники підприємств й установ, банкіри й менеджери, учителі й лікарі, будівельники, депутати, відомі спортсмени.

З метою сприяння творчому зростанню професійної майстерності педагогів в колективі проводяться педагогічні ради, засідання «круглого столу», дискусії, суперечки, вчителі висловлюють свої думки, дають відповіді на запитання:яку школу ми хочемо бачити, якою вона буде, чи стане островом толерантності, демократії? Ми намагаємося створити найголовніше — поєднати засилля тих, хто навчає, і тих, хто вчиться, в єдиному прагненні перетворити рідну школу на острівець великих радощів для всіх її мешканці.

Історія нашої школи – це історія кожного вчителя, кожного учня, бо усі ми разом це і є Краснопільська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів.

/Files/images/01Безымянный.JPG

Кiлькiсть переглядiв: 44